Вечір приймає подобу прани
Справжнього кольору Бетельгейзе,
Сонце, як завжди, зникає рано
В сутінки вогкі, неначе у клейстер.
В шафах ховається павутиння,
Кеплера профіль на амальгамі,
Кіт цокотить у вікно в хатині,
Птаха побачивши в чорній рамі,
Між коридорів твого безмежжя,
Наче примару дешевої склянки,
Що врешті дісталася узбережжя
І б’ється в надірваний край горлянки…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=qAkZT_4vL_Y
