Чекати доки в щілини вагання
Ще пробивають грозові дощі
І смуток не втрачає сподівання
На ліпше, що приховують вірші.
Пристойність безумовного й святого
У тінях тих, що вмерти не дають ,
Як лейтмотив надмірного й густого
З безмежжя пустки в невідому суть,
Тремтливу, наче рухи ворожбита,
Що грає долями, плете канву нову
У шлях життя, у нескінченність світу,
Плин часу, вигинаючи в криву…
