Знов зупинитися у двох кроках від суті,
Зомлілим равликом від надлишку кутів -
Незрозуміле доля перекрутить,
А все уявне навіть поготів !
В місцях омріяних можливість сунуть лісом
Німіє від невпинності часу,
Де серед хмар розірвана завіса
Для всіх комах занурених в красу,
І стиглий жолудь відчуває радість ,
Коли до сонця дубом проросте -
Так відшаровується раптом хибна святість,
Як потрапляє в життєдайне і густе.
З попутним вітром у кишенях – дірах,
Коли за равликом ще зопалу жене,
У світ двобою , де в надії і зневірі
Вирує мов життя пересувне …
Справжнє життя — це динамічний процес перетворення.... 
