Упевнившись, що Нестор ні до чого ,
Що сталість почуттів і кучер не причина,
Спираючись на вулики родинні,
Відчувши Cвіт як справжній Рагнарок,
Співатимуть натхненно, наче качки,
Чи неофіти, чи лучні собачки
Про половину герцога зірок…
Якому не тонути через стид
У товщі із густої карамелі,
Не кип’ятити цілого в пустелі,
Не будувати нових пірамід! -
А лиш товктись на порох серед ступ ,
Де кавомольці, сходячи на схили,
Благають літосферні Світу брили
Не турбувати Більдерберзький клуб...
Чудовий вірш! 
