Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Нечемний зайчик - ВІРШ

Казка 1 Як тільки випав перший сніг, То, вмить зайчиха-мама Зібрала діточок своїх На лісовій поляні. І так промовила вона: -Мої зайчата любі! До нас, у ліс, прийшла зима, Сніг розсипає всюди. 2 Уважно гляньте ось сюди – Тут візерунки дивні. Це, на снігу, свої сліди Залишили тварини. Багато з них, вдень і вночі Полюють на зайчаток. Отож, вам слід навчитися Їх добре розрізняти. 3 Ось, це - сліди руденької І хитрої лисиці. Ось, це – хоч і маленької Та хижої куниці. Тут, вовк стежину протоптав - Страшний та ще й зубастий. Із радістю б посмакував Він зайчиком пухнастим. 4 Так вчила мама малюків… Але один Вуханчик, Учитись зовсім не хотів. Це був - нечемний зайчик. Вертівся, бігав і стрибав, Всю витоптав поляну. Нічого не запам*ятав З того, що вчила мама. 5 Тому, і трапилась біда Із зайчиком нечемним. У лісі якось заблукав. Злякався. Й не даремно. Бо він не знав куди іти, Таке все не знайоме. Навколо різні є сліди – Які ж ведуть додому!?. 6 А поки думав, крадькома, Вже вечір наближався. Отож, Вуханчик, навмання, Швидесенько подався В якусь нору. Туди вела Протоптана стежинка. То, виявляється, була' Лисиччина хатинка. 7 На щастя, лиски не було', Вона іще раненько Подалася в якесь село – По курочку рябеньку! Тим часом, сина свого скрізь Шукали мама й татко. Обнишпорили цілий ліс, Й таки знайшли дитятко. 8 От, у яку біду попав Той зайчик неслухняний! Він, з того часу, чемним став, І слухається маму.