Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Ослик-художник - ВІРШ

Ослик хоче малювати, Бо пензлика має. Але з чого б розпочати Він і сам не знає… Дуже довго міркував, Думав і вагався. Ну, а потім фарби взяв – Та й у ліс подався. Ось уже на полотні - З'явились дубочки, Сині голки на сосні, Жовтенькі грибочки. В небі тихому пливуть - Руденькі хмаринки. А в гущавині ростуть – Червоні ялинки! Позбігались звідусіль Лісові звірята, І малюночки оці Стали розглядати… Здивувалася лисичка: -Де ти бачив, друже мій – Фіолетові сунички На галявці лісовій? Вовк питає: -Як так вийшло На малюночку твоїм,- Сонце – сіре, наче мишка В небі синьо – голубім? Та й ведмідь сопе під ніс: Не буває синіх кленів! А косички у беріз – Не рожеві, а зелені!!! Всі кепкують з ослика, А він все малює. І своєю творчістю – Звіряток дивує. -Друзі – не дивуйтеся!- Ослик їм відказує. -Просто у художників – Велика Фантазія!