Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Harry Nokkard: Хоробрий Перчик - ВІРШ

Щось ніхто не згадує про дітей та онуків, а вони між іншім, краще за багатьох дорослих люблять вірші. Згадайте себе малими, своїх дітей та онуків. Діти, майже всі, намагаються складти віршикі, чи римувати свою мову. Тож декілька казок для дітей. Хоробрий Перчик. У бабусі на городі різні овочі ростуть, коли ранком сонце сходить, огірки водичку п’ють. Є часник і є цибулька, й капустинка там росте, ще живе собачка Булька, казка зовсім не про те. Ще ростуть на тім городі овочам усім рідня, тато Перець і Перчина ще й маленьке Перченя. Жили дружно, не сварились, кожен місце своє знав, тепле сонечко їх гріло, часом дощик поливав. Тож росла й сил набиралась городина, як рідня, бурячки, морква і Перець, ще й хоробре Перченя. Раз прокинулися вранці, враз відчули щось не так, поселився на городі величезний Дід Будяк. Настовбурчив свої вуса, наїжачив всі голки: - Я тепер найголовніший, стережіться малюки! Бідні овочі принишкли, бо злякалися таки, враз озвалось Перченятко:- Не лякайтесь малюки! Завдамо потворі перцю, буде довго пам’ятати, тож ставайте всі до герцю, Будяка з городу гнати. І не бійтеся нічого, тільки зовні він страшний, що там вуса, що там брови, він бундючний і смішний. Без усякої причини він прийшов у наш город, наскубу йому чуприну, тож збирайте весь народ. Тож взялись до справи дружно, разом кинулися в бій, Будяку стало сутужно, заволав, як сам не свій. Таки добре налякався, бо такого ще не знав, - Ой ти лишенько! Рятуйте! - з переляку заволав. - Заберіть малу Перчину, я про нього і не знав. Хай вам біс, город покину. - і п’ятами накивав. Якщо разом дружно братись, можна все в житті здолати, треба тільки не лякатись Будяків з городів гнати.