Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Про Колобка - ВІРШ

Розкажу, малята, казку, як бабуся хліб спекла, Колобочок ароматний на віконце понесла: - Полежи. Як охолонеш, Снідать будемо тоді. А поки що я – на поле, Дати ради лободі. Діду, квапся, світить сонце! Двері – рип. А на віконці Думу думав Колобок, Гарно спечений бочок: - Пропадати в цім селі? І кому – мені! Ну, ні! Стриб з віконця на підлогу, Та й у двері, та в дорогу, Прихопивши капелюха (на гвіздку в сінях висів, Дід щодня у нім ходив). Котить колобок щодуху! Коли це назустріч Заєць: - Хлібцю, дай мені окраєць: Діток нічим годувати. Доведеться пропадати! Колобок, надувши щоки, Мовить Зайчику звисо́ка: - Ти кого назвав тут хлібом? Втік від баби я й від діда! Не хлібець я – чиста здоба! Тож звільни мені дорогу! Покотився Колобок. Зайчик, сівши на пеньок, Засмутився, звісив вуха. Вовчик-братик йде: - Послухай! Ти чого це зажурився? - Колобок малий котився, Я окраєць попросив – Він за те ледь не побив! - Ну й нахаба, - Вовчик мовить, - Хай його Лисиця вловить! Як на те із-за кущів Долетів до звірів спів: То Лисичка йшла на лови, Настрій в неї був чудовий. - Добрий день вам, Вовче й Зайцю! Що лучилось? Зізнавайтесь! Все, що сталось, з'ясувавши І як слід зметикувавши, Так промовила Лисиця: - Колобка провчить годиться! Що ж хлібець наш? Притомився Й біля озера спинився. Тут з-за дерева Лисиця: Шуба аж на ній іскриться, Золоті сережки в вухах – Чиста пані! - Ой, послухай, - Дорогенький Колобочку, Мій рум'яненький дружочку, Я гостей оце збираю, Пари ще собі не маю. Ти, напевне, чиста здоба, То мені це до вподоби. Сядеш на почеснім місці, Ти ж найкращий в нашім лісі! Колобок розвісив вуха, Доки компліменти слухав, А Лисичка не дрімала Та й за бік його кусала: - Хм, смакує щось не дуже. Обдурив мене ти, друже: На воді місили тісто, Ти звичайний, надто прісний! Я тебе… Та той не слухав, Мчав додому вже щодуху. Двері, сіни, підвіконня І тарілка на осонні. Баба довго дивувалась: Що таке із хлібом сталось? Став черствим він і негарним, Тож пекла, виходить, марно? Кури ходять на подвір'ї, Розпушивши важно пір'я. Півень кличе до сніданку: Баба кришить хліб на ґанку. Ось такий кінець, малята. Треба й вам про теє знати: Хто зухвалий і пихатий, Той безчесно пропадати Мусить – просто курям на сміх. Майте честь! Бажаю щастя!