тріщало в п'єці, хрумало й гуло,
немов там Сонце сховане, не менше,
мов фенікси там берегли гніздо,
над ним гігантські крила розпростерши
і раптоп іскра вирвалась мала,
жаринка зі Сварожої вогненнокузні,
ти придивилася - то ж справжнє лисеня
кидало позирки веселі й дружні
і ти награвшись досхочу із ним,
у ліжечко заходилась лягати,
воно ж, згорнувшися клубком рудим,
тобі під серцем умостилось спати
лиш бідкатися довелось домовику,
він знову вогнище родинне не догледів,
у тебе ж, дівчинко, вже в крові довіку
буде рудого кілька крапель меду
лисеняти, на жаль, серед смайлів немає
