Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Про Місяць і дружбу (міфи - дітям) - ВІРШ

Із Поліною Катруся – не розлить водою. Всюди разом бути мусять. Дружбою такою Всяк хотів би похвалитись і в дівчат того повчитись. Але якось чорний кіт їм дорогу перебіг – Посварилися дівчатка через ляльку, що у Нати: - Ми, Поліно, більш не друзі: лялька гарна у Натусі, Ти такої, бач, не маєш, то й по всьому. Грай, з ким знаєш. Засмутилася Поліна та й пішла до хати. День минає, другий, третій. Сумно стало Катрі: Ната з лялькою весь час, а ось їй до пупса зась… Каже мамі Катерина: «Що ж мені робити? Як могло такеє статись? Як нам помиритись?» Мама їй відповідає: «Чом усе так? Міфи знають». Місяць, гарний парубійко, палко закохався В Сонце – уродливу дівку, довго залицявся, Вже й сватів заслати мав. Раптом Зо́рю пострічав – Тиху-тиху, яснозору – і в її очах, як в морі, Молодець наш потонув, а про Сонечко й забув. Цілий день, до опівночі прогляділо Сонце очі, А коханого немає. Чи нездужає, хто знає? Коли бачить: із-за рогу Місяць вийшов на дорогу, Проводжаючи Зорю. Сонце каже: «Не прощу!» В руки узяло меча і за Місяцем на шлях. Що було – не нам те знати, тільки Місяць став щербатим… - Бачиш, доню, зрада – біль. Більше зопалу не дій. Поясни усе Поліні, і не завтра, краще нині. Запроси її на чай. …………………………………………………………… - Ти, Поліно, вибачай. Помилилась я… - Катрусю! Я не се́рджуся: ми ж друзі… Із Поліною Катруся – не розлить водою. Всюди разом бути мусять. Дружбою такою Всяк хотів би похвалитись і в дівчат того повчитись.