ТОЙ, ХТО ЗНАЄ ВСЕ … (уривок)
Я існую…
Коли той, кого ви називаєте Богом, створив світ, небо, землю та величезну кількість всього на ній, він задумався про те, як багато треба буде запам’ятовувати. І відтак створив мене, такий великий записник.
Спочатку я не мав форми, але ж я знав все. І тому став час від часу розважатися тим, що набував різних форм. Бог з того дуже тішився, бо я був єдиною несподіванкою для нього. Я ставав леопардом, коли хотів побігати, соколом, коли хотів політати, кам’яною брилою, коли хотів відпочити.
Якщо мені потрібне було товариство, я роздвоювався, або розтроювався.
Я виконував всі доручення Бога, та в мене залишалося багато вільного часу. Підглядаючи за людьми, я впевнився у тому, як мало використовують вони знання в своєму житті, хоча б ті, які їм були доступні.
Водночас я завжди дивувався тому, як сміливо вони живуть, не будучи впевнені ані у чому. Засинають, не знаючи, чи прокинуться. Закохуються, не знаючи, чи почують «так» від коханої людини, заводять дітей, які, можливо, покинуть їх, старих, напризволяще, або помруть раніше від них. Хоча рідко, але таке траплялося.
- Боже, я хочу мати жінку, - якось сказав я.
- То зроби собі хоч десять, - відповів Він мені.
- Хочу справжню, щоб була не частиною мене, а моєю протилежністю. І щоб я не знав хоч щось у ній.
- Ти ж знаєш, що це неможливо.
- Знаю, тому прошу твого шановного втручання.
- Але ж тоді тебе треба буде називати Той, хто знає все, крім своєї жінки. Це якось задовго і з претензією.
- Ми могли б ставити три крапки: Той, хто знає все… Скорочувати.
- Ну, хай так і буде, але ти повинен придумати щось таке, щоб мене здивувало, - відповів Бог і пішов собі в своїх справах. – Тричі! – додав він озирнувшись.
Я придумав, як запхати все, що я знаю, у карти, руни та інші різновиди ворожіння, а також науку астрологію.
- Дивись, Боже, я дав людству можливість передбачувати шляхи твої, - гордовито сказав я.
- Це все – одне. Іди ще два дива придумай.
Наступного разу я придумав сни і сновидіння, а до того їх не було. І сказав я Богові:
- Кожна людина тепер має свій світ в собі, він завжди з нею і відібрати його неможливо.
- Непогано, це мене розважить, то йди придумуй щось третє, що не дасть мені нудьгувати.
Я розлютився і придумав Диявола, бо на те була Божа воля. Відтепер Богові не стало часу нудьгувати, а серед людей народилася дівчинка з надмірною цікавістю, яка могла проміняти весь світ на мене, Того, хто знає все… крім неї.
