Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: I.Teрен: П ‘ Я Т И Г О Р И - ВІРШ

Довге село. Цвинтар довший. Он де – гора п’ята і дорога до Києва біля інтернату. А у ньому старі стіни цегляної кладки. Підрихтовані руїни зламаної арки. У П’ятигорах сьогодні має бути свято, і музики будуть грати дітям інтернату. А найстаршому музиці може всі дванадцять. А найменший із бубона вибиває щастя. Влаштувались ті музики серед свого люду. І як було їм весело, то вже так не буде. Так весело тій музиці, аж за́видки брали, як лягали відпочити в інтернатські зали. Так весело тим сиротам, аж стало невтішно, як то гарно тій музиці дома, де затишно. А по-правді, то і правди тієї не знали, що кожного рідна влада добре годувала. А по-правді, то кожному було чим гордитись, бо кожен ще один одним уміли хвалитись. А уранці у кузові музик садовили, і у гості інші хлопці їхати хотіли. І кашкетами махали, а один і свиснув, і рукою помахавши, кулачок затиснув. І усьому білу світу хлопець той грозився, що його батьків немає, а у інших близько. Що у кожного музики дома мама й тато, а його уже ніколи не будуть чекати. Та й опустив рученята. Обняв, кого ближче, і «од вітру» дрібні сльози розтер по обличчю. За Виселком біля школи, там де гора п’ята научилися музики самі собі грати. Оминали інші села, там де гора го́ря. Грає музика і досі. Це було ще вчора.