Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Бойчук Роман: КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ (казка для дітей) . Ілюстрація - Оксани Мирутенко - ВІРШ


Бойчук Роман: КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ (казка для дітей) . Ілюстрація - Оксани Мирутенко - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ (казка для дітей) . Ілюстрація - Оксани Мирутенко

Бойчук Роман :: КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ (казка для дітей) . Ілюстрація - Оксани Мирутенко
А ви знаєте, що із настанням ночі всі речі оживають? Євгенчик не знав і з ним таке-е-е трапилось! Не повірите. Була глибока ніч. Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила яскравою головою, зазираючи в усі куточки, врешті зупинила ясний погляд на чистому аркуші паперу. – Ех, – зітхнула, – от якби на цьому аркуші було щось намальовано, щось дуже-дуже гарне, кольорове… Раптом із шухляди у письмовому столі долинув шурхіт, за хвилинку вона повільно висунулась. Лампа спершу злякалася, та коли побачила, що в шухляді заметушились кольорові олівці, від радості засяяла ще яскравіше. – Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Чи, бува, не розбудили вас мої ясні роздуми? – Ні, – бадьоро відповів жовтий олівець. – Ми саме йдемо на нічну прогулянку, – продовжив червоний, вибираючись із шухляди. – Ми почули, що хтось говорив про роботу, – долучився до розмови сіній олівець і стрибнув прямісінько на білий аркуш. Т Той аж затремтів і невдоволено зашарудіти: – Хто це там по мені стрибає? Ой-ой, лоскітно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися на спину! Олівці кинулися на допомогу. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, то виявилось, що його животик уже не білосніжний. – Погляньте-но, друзі, – стрепенулася лампеа, – та на ньому наче щось намальовано! – Не щось, а велосипед, – гордо озвався простий олівець. – Це ми з Євгенчиком малювали. Чудово, правда ж? – Так, – лампа схвально кивнула. –Але буде краще, якщо його розфарбувати! – Таки недаремно ми вибралися з шухляди, - зрадів зелений олівчик і кинувся замальовувати раму велосипеда. – Стій! Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим? – обурився жовтий олівець. – А й справді, – озвався червоний, – чому? На велосипеді катаються у дворі, у парку, а там усюди трава. А трава якого кольору? Зеленого! От покладе Євгенчик велосипед у траву, відійде на хвилинку, а потім довго шукатиме його. Ні, велосипед має бути яскравим! Червоним, як я!, – вигукнув олівець і намалював першу лінію. – Е ні, друже! – відсунув його синій олівчик. – Усім відомо, що хлопчики люблять речі синього кольору. Тому велосипед має бути синім! Врешті у їхню розмову втрутилася лампа:лампа. – Друзі, не сперечайтеся. Велосипед он який великий. Тут усім місця вистачить. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді вже три смужки – зелену, червону і синю. Тепер черга жовтого. Олівці насупилися, але не заперечували. Невдовзі велосипед хизувався усіма барвами веселки. – Дуже гарно! Молодці! – похвалила їх лампа. – Тепер велосипед точно не загубиться у траві. Трава! Де трава? – стрепенулася вона. – Таке враження, що хлопчик залишив свій велосипед на снігу. – Зараз виправимо! – радісно вигукнув зелений олівчик. – А ще намалюймо кущі та дерева, - запропонував його коричневий брат і, не чекаючи згоди, взявся до роботи. Олівці знову заметушилися – і на аркуші почали з’являтися будиночки й ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, блакитне небо зарясніло білими хмаринками, з-за яких визирало жовто-гаряче сонечко. Задоволені своєю роботою, втомлені та стерті олівчики почимчикували у коробку. Лампа дочекалася коли вони поснуть, і невдовзі згасла. Розмальований аркуш паперу, трішки покрутившись, також солодко заснув. ...Теплі промінчики сонця торкнулися щічок малого Євгена, потім полоскотали п’ятки, і хлопчик розплющив очі. – Доброго ранку, синочку, – зайшла у кімнату мама. – Доброго ранку, мамо! Мені таке снилося!.. – вигукнув Євгенчик. – Наче я на своєму велосипеді катаюся парком. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Такий кольоровий був сон! – Як ось цей малюнок? – усміхнулась ненька, взявши аркуш паперу, що лежав на столі. Євгенчик аж підстрибнув од здивування: – Так! Ц ж мій сон! Але як він там опинився? – Мабуть, кольорові олівчики зробили тобі подарунок, поки ти спав. Вони вдячні тобі за турботу. Ходімо снідати, а потім візьмемо твій велосипед і підемо на прогулянку до парку.

ID: 444457
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 20.08.2013 23:23:23
© дата внесення змiн: 26.12.2016 15:34:37
автор: Бойчук Роман

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (3329)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

цікаво написав, казочка з повчальним підтекстом! 12
 
Helen Birets, 21.08.2013 - 09:28
А я повірила... apple Дуже гарна казка, треба своїй донечці почитати smile 12 friends
 
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 20.08.2013 - 23:41
Я ВІДЧУЛА СТІЛЬКИ ЛЮБОВІ І ТЕПЛОТИ У КОЖНОМУ СЛОВІ!
 
Гарна добра казка!!! 12 smile
 

Нові твори
Доля правди
Поезія для дітей
Крила весни
Поезія для дітей