У красиву гарну днину,
В теплу сонячну годину,
Вийшов їжачок із хати,
Щоб по лісу погуляти.
Щоб у яблуках скупатись,
І у листі повалятись.
Сонце стало вже сідати,
Час додому повертати.
Та коли йшов по стежині,
То почув Він плач в долині.
Та й подумав ,може плаче,
Це мале пташа одначе,
Може маму, хто шукає,
Чи по лісу хто блукає.
Нащо думати -гадати
Став по голосу шукати.
Як побачив на пеньочку,
Щось сховалось у тіньочку.
Слізоньки лиса втирає.
Їжачок її питає:
"Чом же плачеш ти лисичко,
Аж розпухли очка й личко?"
Та біда у мене сталась,
Як у місто я подалась.
Пес забрів у цю місцину,
Й зруйнував мою хатину.
От і плачу,що й казати.
Де я буду ночувати?
Не журись ти ,не ридай.
Речі поскоріш збирай.
Прошу до своєї хати.
Будеш в мене гостювати.
БУдемо разом дружити.
На рибалочку ходити.
Ну і що вже тут казати
Стали разом проживати.
Хатку з часом полатали,
Та дружить не перестали.
От і ти запамятай!
У біді Всім помагай.
Не важливо Хто в біді.
Хтось поможе і тобі.
Гарно,я поринула в дитинство.