Ще малий козак Миколка
І мала його сноровка,
Та голівку вже тримає
І батьків він обнімає.
До матусі пригорнеться,
По-козацьки усміхнеться,
Татка тягає за вуса,
Щоби теж він посміхнувся.
Дідусів, бабусь він знає,
Дядькам руку простягає,
Загугукає, щось скаже
І розмову так зав’яже.
Як голодний – галасує,
Мама добре нагодує.
Якщо мокрі дуже справи,
То подасть він знов команди.
Коли тато щось майструє,
То Миколка припильнує,
Брязканням він дасть пораду,
Тато прийме її радо.
23.11.2012р.
