Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Omega: Політ - ВІРШ

Відчуваю, що заборгувала своїм товаришам по сайту. Вибачаюся і пропоную "свіжачок". День при дні у баби Каті кіт рудий сидить на хаті. Лапки догори підняв і гукає звідти «няв!». «Що ти робиш, Рудю, там? Я тобі драбину дам. Аби ти із даху зліз неушкодженим, без сліз». Заспокоїв котик Маю: «Я хмаринку тут тримаю». Та озвалася Марина: «Може, спустишся по ринві?» Приєдналась до них Рима: «Тут мотузка за дверима. Рудю, любий, не лякайся - прив’яжися, і спускайся» Обізвався хлопчик Рома: «Стрибни, й будеш миттю дома. В тім незвичного немає: як м’яча, тебе піймаю!» «Ти хапайся за гілля», - радить Рудику Ілля. Не зважа на галас кіт: він збирається в політ. І замріяно муркоче: «Я до неба звикнуть хочу… Це отак я на даху позбуваюся страху» «Хочеш ти літать? Чому?- заперечують йому. Птаха помах крил трима, в тебе ж крил таких нема». «Крилами махать – ще б пак! Та ж «нявчать» навчився шпак! Невтямки мені, чому не перечите йому? Ловить чом кажан мишей? – Миші для котів лишень! Мрія в мене є така: перегнати літака. Щоб наввипередки ми: я – з хвостом, а він – з крильми! Полечу, й на тому крапка, щойно натреную лапки!» * Якось знову всі зібрались. Шум і гам, і сміх, і галас. Скільки там дітей, котів! Диво: Рудик полетів! Не ловив Рудько наш гав, хто не вірив – той програв! Наполегливо й завзято в будній день і навіть в свято котик тіло тренував, і тепер у небі – «вав!» Над садами, над дворами – сам-самісінький, без мами. Хвостиком в повітрі пружить, лапки в нього з вітром дружать. Вуса сонечко лоскоче, певне, бавитися хоче. А внизу – земля, де мама ніжно вранці обіймала. Друзі і рідня котяча: їх згори незвично бачить. Унизу річки, як стрічки – і великі, й невеличкі. Гори – горді і скелясті. «О, яке літати щастя! Розкажу, як повернуся, друзям, таткові, матусі. Навіть миші будуть знати, як чудово вміть літати!» Унизу – гаї веселі, гомінкі міста і села. Вгору! Нумо! Ось так-так… Поруч хмари і літак, поруч птахи – співуни, без зусиль летять вони. Один в одного питають: «Що, коти тепер літають?» Льотчик теж нагоді рад: клац! – на фотоапарат. «Я сенсацію таку упіймав на літаку! І тепер вона, щоб знали, облетить усі журнали!» * Фіксували всі радари річ, що схожа на котяру. Паніка здійнялась –жах! Що це - НЛО чи птах? Цей об’єкт чужий наукам: він літає, ще й м’яука! І летить в усі кінці: значать що - істоти ці? Телеграми, інтернет розтривожив цей об’єкт. «Терміново! Обережно! – чути заклик застережень. – Щось у небі невідоме: просьба не виходить з дому! Випадок не побутовий! МЧС напоготові, армія, пожежні, звісно: щось незнане в небі висне!» Не хотів Рудь настрашити… Просто, як без мрії жити? Те, що сталось ненароком, всім служитиме уроком: вгору знятися «мяукам» - треба дозволу науки. ** Втім, нічого Рудь не чув. Налітавшись досхочу, на орлиному крилі опустився до землі. І почув таке від нього: «Щоб літати мати змогу, треба мріяти, як ти, й не боятись висоти. Я тепер твій друг і брат, знову стрітись буду рад». Вітер крилами здійняв під прощальне тихе «няв». Простягнувся, де травичка - спинці терпко од незвички. Лапки випрямив, хвоста… Звісно, справа непроста! Хтось так може? Певне, ні… Ми літаєм лиш у сні. * Квіточка брову лоскоче, котик жмуриться, муркоче. А комаха – мурашинка з вії прийняла пушинку. І маленький павучок травку стелить під бочок. «Відпочинь, - щебече пташка, перший раз літати тяжко. Хоч тепер, гадаю, ти ж завтра знову полетиш? Знаю, щоб сягнути неба, в мрію дуже вірить треба». * Маєш вдома ти кота? Може, й він отак літа?