Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Omega: КОтОвасія - ВІРШ

В киці Мури кошенята – сіре - в плямочках, як тато, друге, ніби мама - чорне, а яке воно моторне! Третє, ніби жар, руде – не загубиться ніде. А четверте – білошиє, сіра спинка, хвостик шилом. Гарні в киці кошенята, тільки де ж біленьке – п’яте? По обіду, як годиться, всіх малят скликає киця. Теплі ліжечка маленькі розстелила діткам ненька. -Треба трішечки поспати, лиш біда – пропало п’яте! Пустотливий непосида прагне зайчика зловити. Зайчик – скік! з віконечка: -Я синочок сонечка. Не піймаєш, не пійма... Та кицюні вже нема. А рудий під ніс муркоче: - З птахами літати хочу... Не сидиться пустуну: -Доженіть мене, ану! Біле вилізло на грушу, і –биркиць звідтіль в калюжу! Ось плямчасте без угаву проганяє чорну Гаву. В жерстяну консервну банку пхає голову ще зранку. А руде біля Рябка - лапкою його торка. Вперто пса від сплячки будить: -Гратися вилазь із буди! І зітхають мама й тато: спробуй дітям дати раду. -Нумо, всі шикуйтесь в ряд, легше буде рахувать. Є тут Рудик, Крутик, Вертик, ловить хвостика четверте... А пушинка біла де? Знов нема її ніде. Раптом – що це за мара злазить чорна з димара? Крутик чорний в нас вже є, ну а це тоді чиє? -В нас Пушинка білосніжна, а на це дивитись смішно: чорна шерсть, як в їжака – ні, Пушинка не така. -Я не винна, це димар, що здавався вище хмар. Доки лізла я по ринві – низько висіли хмарини, підніматись вище стала, а вони взяли, й розтали Тут ще вітер, де візьмись – лиш дмухнув – я впала вниз, не на хату, не на дах, в чорний комин впала – жах! Кошенята дружно в сміх, й Мурчик стримать сміх не міг. Журить кицю мама Мура: -Ну яка ж ти замазура... Треба воду й мило брати, щоб від бруду відіпрати. Кошеня кричить: -Не буду! Я води боюсь – не бруду. Та ніхто його не слухав: мили шийку, мили вуха, спинку, лапки, живота – доки хлюпалась вода. Лиш розправив крила вечір – татко кіт зібрав малечу. -Цілий день лиш ігри, ванни – час навчатись полюванню. Обернувся день до тиші, розгулялись в тиші миші, шарудять то тут, то там – сором ледарям-котам! Там нора, і тут нора – рятувати двір пора. Чорна темрява густа – в ній не видно ні хвоста... Осьде справжні лованки, лованки і хованки! І принюхавшись як слід, на мишей повів їх кіт. Кошенята, мов не ті – поповзом на животі... Ні мур-мур, беззвучний крок – полювання йде урок.