В баби Наді у сараї
На соломі, наче в раю
Жив маленький цап Ме-ке
І трапилось з ним таке:
Правда, я забув сказати,
Що в тім самім же дворі
Ще й жила цапкова мати
І дідусь його старий.
Якось раз в погожу днину
Пішов цапик по калину,
Бо казав старий дідусь,
Що вона смачна чомусь.
Ось іде наш Ме-ке-ке
І наспівує таке:
-Я маленьке цапеня,-ня,-ня,
Вовка не боюся,
Як зустріну вовченя,-ня,-ня,
Навіть не здригнуся.
І таке співаючи,
Сам не помічаючи,
Підійшов він до калини,
Що стоЇть, немов дівчина.
Став її він куштувати,
Куштувати-наминати,
І замазася калину,
Що його і рідна мати
Довго не могла впізнати.
А впізнала-дідуся позвала,
А дідусь за вухо:-Будеш маму слухать!
Цапеня як закричить, закричить-заверещить:
-Буду слухать Вас завжди,
Щоб не трапилось біди!
