Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: MiShura: Піжмурки-хованки - ВІРШ

У підводних хащах Хтось страшний чатує. Як роззявить паЩУ – КАрасі, рятуйтесь! Дрімотний спокій понад плесом: Не скрикне птах, не хлюпнуть весла. До коників серед трави Драглистий берег здавна звик. Хоча плямисті жабки знають, Що хижаки і тут бувають. (4) Хто уміє без гачка і спиць Плетиво розвісить між ялиць? Ну й серпанок – сріблом промениться! А проте, комашки, стережіться: Не один жучок необережний Вже влипав у кручене мереживо. (1) В дітвори веселощі: Хто іде по селищу? Вухатий, Хвостатий, Хочеш покататись? Як даси смачний шматочок, Повезе, куди захочеш. (1) Він диким був колись за океаном, А зараз по подвір’ю ходить паном, Та гріш ціна такій самоповазі, Бо хитрий птах частенько в шкоду влазить. (1) У шпарину жовте очко зазирає: Є хазяйка у садочку, чи немає? Тільки одвернись - і вже хитрунка у тіньочку яблуками хрумка (1) Айстри журливо схиляються: Пташки у вирій збираються. Хто відлетить найскоріш? Чи здогадались? Це –.... (1) Без ножа, ба, навіть і без ложки Хто смакує комарі і мошки? Отаке рапате і банькате, І, найголовніше, - язикате (1) Чому, хазяйко, нас не любиш? Чому женеш нас звідусюди? Чому варення заховала, Цукерки, мед, повидло, сало (2) Хто не просто так до нас Скочив через перелаз, А й ціленьку нічку Обгризав морквичку? (1) Безгучно і неквапливо летять Із півночі до нас хмаринки сірі, Немов гурток пухнатих лебедят. Е, лебеді вже подались у вирій. Пейзаж зимовий, тихий, мовчазний. Гора в снігу - неначе сива мати, Лісисті пагорби – мабуть її сини. Цікаво, хто б тут міг іще співати? Кущі калини тонуть у снігу, Ранкове сонце ніжне і рожеве. Пташок яскравих невеличкий гурт Мов яблука, забуті на деревах. (3) Щука, сом, жаба, коза, видра, осел, зайці, снігур, дятел, чапля, синиці, стриж, індик, муха, оса, павук