Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: везуть наших дітей - ВІРШ

Везуть наших дітей з кривавої війни. І хустки чорні матерів вже приросли до голови. Вже очі сухо дивляться на домовини, Де перемішані тіла лежать і ждуть хвилини, Щоб їх хоч мати рідна поховала І образ рідний у душі поцілувала. А скільки їх додому не вернули, На полі-бою ви їх там забули. І записали "Без вісті пропали". Мабудь у Лондоні чи в Польщу загуляли? Так легше з матерями говорити, Та й дітям не потрібно копійки платити. Краще наповнити кишені свої зможем А дітям-сиротам уже не допоможем. Ви, владарі, зганьбили всю країну. Прославились крадіжками вже навіть на руїнах. Придумали, що загребете все в могилу. Та маєте лишень трухняву силу. Сидіти, спати, кнопки натискати, Закони фігові для людства роздупляти. Так, схаменіться , гине Україна, Вона втрачає оборонця- сина. Вам, бездарям, країни не спасти. Це зроблять тільки вірнії сини, Які відчули теплоту землі в долонях, Які багатші стали сивиною в скронях. Які не в ресторанах бій встрічали, А рани зрадників кревлею заживляли. Це тільки наш народ крізь терни буде жити, А вас ми будемо паплюжити й ганьбити. Ви для країни ниці і здрібнілі, А хлопці виживуть, бо рани на їх тілі Розкажуть більше , чим закони ваші Ганьбою ляжуть на дужі плечі наші. Ми закликаєм вас, віддайте награбоване країні. Верніть синів живих вгорьованій родині. Адже країна виживе й без вас І квітувати буде повсяк час.