Її брови як ніч,
Що лукава й п’янка!
А зіниці й спокусливі ноги!..
Є одна лише річ
І проста, і дзвінка:
Не кохати не маєш ти змоги.
Наймиліша з усіх –
Ти ж порівнював їх
За вином, під віршовані оди?
То підносить як жар,
То як в серці кинджал,
Ніби Стугни опалюють води.
Скіфів кров і хозар,
Козаків, яничар.
Вона – іскра! Навколо лиш порох:
Б’є кресалом як грім!
Ти прощаєш, а втім
Чи вона ще дружина, чи ворог?
Її люблять і цар,
І смуглявий поет.
Її очі грайливі мов бурі!
Її серця удар!
Її подиху злет!
А без них і хвилини похмурі.
Хто ця жінка? Твоя?
Чи твоя була мить?
Вільні коні – на вільному полі.
Де та райська весна,
Де любов ще кипить,
Де в єдину ще злиті дві долі?
17 листопада 2025 р.
Гетьман Війська Його Королівської Милості Запорізького Петро Дорошенко («Сонце Руїни», друга половина XVII ст.) у союзі з османами розгорнув як ніколи серйозну збройну боротьбу за вихід козацтва з-під занадто владних та докучливо опікаючих його королівських та царських рук. Деякий час він навіть утримував титул гетьмана обох берегів Дніпра, але згодом перед обличчям 30-тисяного московського війська був вимушений здатися та погодитися на службу Москві, куди мав переїхати та прийняти призначення на менш значні посади, ніж він обіймав до того.
Після поразки колишній гетьман мешкав у Москві, а потім у В’ятці (майже 900 км на схід від Москви), куди був на деякий час призначений воєводою. Згодом отримав у спадкове володіння підмосковне село Ярополче (неподалік від Волоколамська), де прожив із третьою дружиною Агафією Єропкіною (донькою московського стовпового дворянина Бориса Єропкіна-Великого, який загинув у Конотопській битві 1659 р.) до самої смерті 1698 р. У цьому шлюбі народилося четверо дітей.
Наталі Гончарова, прапраправнучка Петра Дорошенка, хоч і народилася на Тамбовщині, усе дитинство та юність провела в Москві й Підмосков’ї (інколи від’їжджаючи до Калуги). Саме в Москві 1828 р. вона у свої 16 років уперше й зустрілася з Олександром Пушкіним, який закохався в неї за власним зізнанням із першої зустрічі. Це було на балу в танцмейстера Петра Йогеля, який відкрив бал танцем із Гончаровою, після чого добре відізвався про здібності стрункої й високої (вищої за Пушкіна на голову) танечниці.
Пушкін – випускник Імператорського Царськосільського ліцею, колишній чиновник Колегії закордонних справ, який через як виявилося серед іншого неблагонадійні для царської влади вірші був вигнаний зі столиці в так зване південне заслання, де був призначений спочатку в Кишинеу, а потім в Одесу. Від такого заслання він був звільнений лише шляхом звільнення зі служби (через залицяння до дружини свого керівника – графа Воронцова й нові розслідування щодо його віршів). Після цього він тривалий час перебував під владним наглядом у маєтку матері в Михайлівському на Псковщині. 1826 р. на відчайдушне клопотання про дозвіл повернутися до столиці або поїхати за кордон із ним віч-на-віч зустрівся щойно приведений до престолу імператор Микола I, який, незважаючи на висловлену Пушкіним навіть під час цієї аудієнції своєрідну підтримку декабристів, дав відповідний дозвіл і гарантував особисте найвище заступництво й звільнення від звичайної цензури.
Згодом Пушкін, схопившись за нотки, які вловив у бесіді з імператором, присвячує свою поему «Полтава» протистоянню гетьмана Війська Його Царської Величності Запорізького Івана Мазепи (також деякий час фактично гетьмана обох берегів Дніпра) й Московського государя Петра I. Поему він закінчує 1828 р., вона виходить друком 1829 р. і на диво не подобається читачам, але подобається імператору. Підступним Мазепою і переможним Петром закріплюється творча любов колись опального чиновника й улюбленого поета декабристів із великодержавною імперією. Відтак надалі він стає захопленим співцем її воєнних завоювань і пропагованих нею політичних поглядів, через що від колишнього вільнодумця відвертається частина його старих друзів.
Проте й тоді Пушкін все ще мав кричуще ненадійну репутацію, а Наталі була ще занадто молода та її мати, яка мала значні фінансові проблеми, так само виступала проти шлюбу. Імпульсивно поет вирішив відправитися на Кавказ, де на кілька місяців доєднався до армії Івана Паскевича. Він воював за свідченнями сучасників як для дворянина доволі сміливо чи скоріше безрозсудно, а головне неодноразово доказав свою справжню прихильність декабризму, через що був відправлений додому.
Шлюб Пушкіна й Гончарової було укладено тільки 1831 р. і тривав він усього лише 6 неповних років, але дав життя чотирьом дітям. Між народженнями дітей танечниця обов’язково віддавалась балам, а коли Пушкіну припало до душі перевезти сім’ю за місто, подейкують, що саме її супротив призвів до возведення імператором її чоловіка в камер-юнкери, що мало прив’язати його до столиці. Цим званням Пушкін був страшенно невдоволений.
1837 р. поета було смертельно поранено кавалергардом Жоржем Дантесом, іноземним підданим і троюрідним племінником імператриці Олександри Федорівни, який до того тривалий час нарочито залицявся до його дружини («Мені з ним весело. Він мені просто подобається, буде те саме, що було два роки підряд» – Пушкіна), що знаходило й вияв у розісланих друзям Пушкіна пасквілях про її невірність, автором яких ймовірно була троюрідна сестра Наталі – Ідалія Полетика на прізвисько «Мадам Інтрига», яка з певного часу стала ненависницею поета. Зокрема, за деякими свідченнями, її стараннями в її домі була влаштована та сама нібито таємна романтична зустріч Наталі й Жоржа, про яку стало відомо всім.
Дантес уникнув попередньої дуелі з Пушкіним одруженням на Катерині Гончаровій – сестрі Наталі, до якої він нібито мав намір залицятися через саму дружину поета. Але конфліктна ситуація все ж не вичерпалася. Занепад започаткованої Пушкіним видавничої справи (журнал «Сучасник» мав лише 600 передплатників), нападки літературних критиків, творчі й фінансові невдачі, величезні борги сім’ї, залежність від картярських ігор, чутки про Наталі й Жоржа... Він сам у молоді роки неодноразово безцеремонно залицявся до жінок, одружених на куди більш впливових чоловіках, але тепер добре роздмухувана натовпом недоброзичливців образа була направлена на нього. Незважаючи на пропозиції дружини разом на деякий час залишити Петербург, Пушкін вирішив спровокувати нову дуель. Він направив посланцю нідерландського двору Луї Геккерну, формально усиновлювачу Дантеса (так їх відносини були узаконені, у тому числі щодо спадщини, хоч і мали інший характер, який Пушкіну, на відміну від тодішнього двору, був напоказ не до вподоби), надзвичайно образливого листа, у відповідь на який той викликав Пушкіна на дуель, як іноземний дипломат виставивши на бій замість себе Жоржа. Але ця за деякими свідченнями 30 спроба дуелі в житті вправного й азартного стрільця завершилася не так як інші.
«…ходив на уклін прапрадіду Дорошенко… Могила не доглянута, треба побудувати капличку…» – Олександр Пушкін, 1833 рік, з листа до дружини після відвідин могили її видатного пращура по материнській лінії в підмосковному Яропольці.
«Будь спокійна, ти ні в чому не винна» – Олександр Пушкін дружині, 1837 рік, у дверях дому, до якого його внесли з вогнепальним пораненням, за три дні до смерті.
Схема
Ї-ї БРО-ви як НІЧ,
0!1 0!1
Що лу-КА-ва й п’ян-КА!
!01 001
А зі-НИ-ці й Спо-КУС-ли-ві НО-ги!..
!01 001 0010
Є од-НА ли-ше РІЧ
!01 0!1
І прос-ТА, і дзвін-КА:
!01 !01
Не ко-ХА-ти не МА-єш ти ЗМО-ги.
!01 0!1 0!10
Най-ми-ЛІ-ша з у-СІХ –
001 001
Ти ж по-РІВ-ню-вав ЇХ
!01 001
За ви-НОМ, під вір-ШО-ва-ні О-ди?
!01 !01 0010
То під-НО-сить як ЖАР,
!01 0!1
То як в СЕР-ці кинд-ЖАЛ,
!!1 001
Ні-би СТУГ-ни о-ПА-лю-ють ВО-ди.
!01 001 0010
Скі-фів КРОВ і хо-ЗАР,
!01 !01
Ко-за-КІВ, я-ни-ЧАР.
001 001
Во-на – ІС-кра! На-ВКО-ло лиш ПО-рох:
!01 001 0!10
Б’є кре-СА-лом як ГРІМ!
!01 0!1
Ти про-ЩА-єш, а ВТІМ
!01 0!1
Чи во-НА ще дру-ЖИ-на, чи ВО-рог?
!01 !01 0!10
Ї-ї ЛЮ-блять і ЦАР,
0!1 0!1
І смуг-ЛЯ-вий по-ЕТ.
!01 001
Ї-ї О-чі грай-ЛИ-ві мов БУ-рі!
0!1 001 0!10
Ї-ї СЕР-ця у-ДАР!
0!1 001
Ї-ї ПО-ди-ху ЗЛЕТ!
0!1 001
А без НИХ і хви-ЛИ-ни по-ХМУ-рі.
!!1 !01 0010
Хто ця ЖІН-ка? Тво-Я?
!!1 001
Чи тво-Я бу-ла МИТЬ?
!01 0!1
Віль-ні КО-ні – на ВІЛЬ-но-му ПО-лі.
!01 0!1 0010
Де та РАЙ-ська вес-НА,
!!1 001
Де лю-БОВ ще ки-ПИТЬ,
!01 !01
Де в є-ДИ-ну ще ЗЛИ-ті дві ДО-лі?
!01 0!1 0!10
Силабо-тонічна система:
римування «ковзаюча терна» абВабВ, де рими
«а», «б» – 3-стопний анапест 001 з чоловічими закінченнями (клаузулами),
«В» – 3-стопний анапест 001 із жіночими (нарощеними) закінченнями (клаузулами) 001(0),
а також «терна» ааБввБ, де рими
«а», «в» – 3-стопний анапест 001 з чоловічими закінченнями (клаузулами),
«Б» – 3-стопний анапест 001 із жіночими (нарощеними) закінченнями (клаузулами) 001(0).
