Мов дівчинка мала з подільського села,
На пагорбах стрімких дитинство пробігало.
Тут юність без весла у море відпливла,
І літо своїм сонцем зігрівало.
... Я вдома! Зустрічай! мій милий, рідний край,
Маленький тихий рай малої батьківщини.
Завжди мене чекай, прошу - не забувай,
Бо де б ми не жили, ми родом з України!
Цвітуть твої сади, десь тут мої сліди,
Вертаються думки, мов перелітні птиці.
Я знов прийду сюди напитися води,
З твоїх живих джерел, із вічної криниці.
І час притишить біг, присяду на поріг,
Рум'янком заросла стежина коло хати.
Та, тут мій оберіг... Спочили від доріг
Отам, на тім горбку, у вишнях - батько й мати.
Прийду і поклонюсь, у небо задивлюсь,
Внизу Південний Буг, і з вербами долина.
З літами розминусь, в дитинство повернусь,
Бо тут була, і є! І буде - Україна!
