П’ю по краплині каву чорної ночі.
В чаші тривоги осколком пробило дно.
Кривавий місяць сумно відводить очі.
Ллється рікою божевілля хмільне вино.
Дружині Лота уже сниться Гоморра,
ще світ не вірить, в кого він на балу.
Мчимо спіраллю. З того, що було вчора,
вітри розносять над морем сиву золу.
Та сонце зійде. Після втрат і скорботи,
зоря свободи запалає ізнов.
Бо серце б’ється у наших грудях доти,
поки живуть в нас віра, надія і любов.