До рук твоїх лину сніжинкою,
Вітерцем ледь помітним прийду.
По між днями стою картинкою,
Яку тільки для тебе творю.
Відпочинь, захисник мій, від бою,
Випий чаю солодкого ще.
Зима нові напише сувої
І цей раз їх в туман десь жбурне.
Але нам то не бачити вперше
І в кишенях там снігу катма.
Я закохана в тебе, мій вершник,
Не розділить ніколи нас тьма.
Справжнє кохання не знає перешкод! 