Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: КОРОЛЕВА ГІР: ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ - ВІРШ

ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ Прийшов в розбиту хату Миколай, Де згарища лишилися й руїни, Колись тут був садок, неначе рай, І линула із хати солов’їна. Він знав, що вже нікого там нема, Хоч за́вжди бу́ло гамірно у хаті, Тепер – руїни, згарища й пітьма́… Усіх тут вбили нелюди прокля́ті. Убили і дорослих і малих, Все знищили потвори, зруйнували. Наві́ки голос кожного тут стих… Святого за́вжди в хаті цій чекали. Поглянув на руїни Миколай, І болем серце в нього узяло́ся… Сюди він йшов, долавши гори й плай… Дарунки залиши́ть не довелося. Зірвався вітер, наче хтось озвавсь, Немов душа кричала із руїни, У темряві лиш попіл розіславсь І тінь стоїть, як пам’ять, без провини. Ті тіні встали з попелу й руїн, Відлуння звуку в серці їх озвалось, Була́ це мама, до́нька, батько, син… Тепер душа від кожного зосталась. Святий схилився низько до землі́, Плити торкнувся, що була порогом, І сльо́зи покотилися гіркі – Він чув, як плаче тиша під облогом. Нема більш сміху, не лунає спів, Лиш чорний попіл, крик і тінь розплати… У серці Миколая біль засів, Та не зумів ніко́му це сказати. Він на коліна став серед руїн, Молився за невинно всіх убитих, А в небі загорівся тихий чин – Святий вогонь для душ, землею вкритих. І тихо прошептав Святий слова́, Щоб ду́ші всі знайшли своє́ спасіння, Хай вічна пам’ять їхня ожива, Як світло серед темряви й падіння. 05.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025