Відпускаю (діалог у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
Коханий. І чужий. Я відпускаю
Печаль і сльози, і дурман гріха.
В колючих бур'янах мій шлях до раю
Загубиться. Погубиться. Нехай.
Я відпускаю в полинове поле
Прошиту блискавицями, любов,
Розірвану вітрами, стяту болем.
Гірка свобода - твій суддя і бог.
Із пам'яті - жага, із серця - камінь.
Розлиється душа моя дощем
Із нот і літер. У обіймах карми,
Коханий, чи зустрінемось іще?
(С)Лілія Ніколаєнко
***
Я відпускаю. Йди, моя кохана!
Не озирайся на усі мости,
Які давно спалив я невблаганно
І залишився в пеклі самоти.
Тут не течуть холодні чисті води,
Мій вік минув бездарно. Все "напів".
Полон солодкий чи гірка свобода?
Зробив я вибір. Краще б не робив!
Здається, що прожив життів багато,
Такий місцевий Феб де Шатопер.
У кожному житті - болюча втрата...
Тебе востаннє втратив я тепер.
Іди, кохана! Непочута доле,
Пробаченням цей вирок не паплюж!
Моя душа - у полиновім полі,
Де тисячі таких убитих душ.
(С)Артур Курдіновський
***
Я відпускаю… із обіймів карми…
Коханий…
Ти моя солодка кара,
Ти моя кривава рана…
Мій гіркий полин…
Кохана… Ми зустрінемось іще..
Колись…
класно! 
