Зима у кришталево-сніжних ранках
Спустилась памороззю на поріг.
Скрипучий іній в проблисках світанку
Печаль несе із втомлених доріг.
В душі гуляють сніжні заметілі,
Але вона, на подив, ще жива,
Ще кров пульсує в зболеному тілі
Та пісня тихо в серці ожива.
Заграє скрипка, зморена журбою,
І закружляє в танці білий сніг.
Зимове танго легкою ходою
Залишить чистий та натхнений слід.
як сніжна пешинка! 
