Підтесала я гострі кути...
Підлатала пошкоджену стріху...
Отепер ми з тобою на "ти",
Мого серця розрадо та втіхо!
Розчинилася мли пелена
І з'явилося сонце у небі...
Я нарешті торкнулася дна...
Мені більше нічого не треба!
Відлягло... попустило... зійшло
В небуття відчуття недоречне...
Трансформуюча мить ста́тус-кво́ –
Це розв'язка вузлів, а не втеча!
24.11.2025
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
