Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: I.Teрен: За межею духовного фронту - ВІРШ

« Бандуристе, орле сизий, добре тобі, брате...» Кобзар І Коли попса озвучує «шедеври», що збуджують, та не лікують нерви, це зайва розкіш у часи війни, та от біда – куди не кинеш оком, і дольний світ, і вишній, і широкий оспівують папуги-брехуни. Майбутнє наше – у такому світі, де є місця культурі і освіті і настає вибаглива пора показувати щиро ту єдину на теренах Європи Україну, де йде двобій за волю, а не гра. ІІ Ні, це не зайве, що і ліра грає, і є бандура, і лунає спів, і шаровари дехто одягає... альтернативи, нібито, немає – гра в унісон півсотні кобзарів не варта гри одного Вересая про воїнів, героїв, бунтарів. Бо виконавцю, певно, не байдуже, шо і на сцені є той рубікон, якому зайві співи в унісон... .............................................. Феміда у політиці не дуже допомагає вірити юрбі її величності... або алібабі із тисячі і однієї ночі нової епопеї. Поза очі сомнамбулою іншої війни блукаю інде у часи урочі, описуючи летаргійні сни. ІІІ Парафія московії незримо роз’ятрює кровоточиві стигми. Сон розуму породжує примар і плутає яєчню й божий дар. Моє безсоння гомінке і тихе навіює нечувані рядки і повертає неприспане лихо на пройдені у юності стежки, у ті літа і явні, і забуті, якими як сліпий на перепутті вертаюся дорогою в село і, нібито, минулому на зло вигадую і те, що мало бути і те, що з волі обраного юди не стало тим, чим бути не могло.