ДІТКИ ВІД'ЇЖДЖАЮТЬ
І ось вокзал ,вагон, віконце.
Дівчатко в нім кричить: "Постій!
Дай гляну я на рідне сонце...
Воно в хмариночці густій.
А ручки дуже затремтіли.
І застогнала враз душа .
Та губки бистро шепотіли:
"Війна, навіщо ти прийшла!
Свою рідненьку Україну.
Не кину я , цього не жди.
Не налякають нас руїни.
Вернусь я скоро, назавжди."
Та рушив поїзд наш на захід.
Й полинув смуток по Дніпру.
Приходиться від руських гадів
Спасати нашу дітвору.
