Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: неначе хмари взялися за руки. - ВІРШ

Неначе хмари взялися за руки Вечірній хоровод для зірочок ведуть. Для них немає голоду й розрухи. Вони завжди з любов'ю стелять путь. І місяць й сонце їм постійно світять. І зігрівають ніжністю й теплом. Чому ж у нас тепла немає дітям. Сидять осиротівші під прицілом. І не любуються зірками вечорами. Не обіймуть берізку у гаю. І не пригорняться ріднесенької мами. Серця закам'янілі і душі без жалю. На світ вдивляються завмерлими очима. Серед розвалів шукають кошенят. А за плечима лиш одна руїна. І тільки дзвони гучно дзеленчат. Блудять, шукаючи хоч десь притулку, Хто їх пригорне й казку розповість. І чують тільки, як ракети гулко Знову у небо хмарне піднялись. І знов підвал, знову закрите небо, Осиротіло стукають серця. Куди іти, запитувать не треба. Як повернути спокій і буття. Як їм, маленьким, долю дарувати. Щоб лиш для них водили хоровод. Як розказати, де подівся тато. І як сміятись, коли в річках потоп. Не скоро ще земля загоїть рани. Сади не скоро сміхом зацвітуть. Дітей не скоро познаходять мами. Не скоро сина свого обнімуть. Вечірній час хлюпочеться водою, Вмиває згорені домівки і сади. Щоб дітки грались дружною юрбою. Щоб все розквітло в нас і на завжди. Щоб прапор наш звивався аж до неба. Щоб райдугою доля розцвіла. Щоб в мирі й дружбі були всі , як треба. Життям прекрасним Україна зажила.