Чому весь світ здригається від плачу,
Чому весь світ здригається від війн?
Відколи кожен п'ятий є палачем
Для решти людства? ...кожен третій син..?
Катують та вбивають за свободу,
За іншу віру, мову та життя,
За "кров Землі", за золоту породу,
Не маючи ні краплі каяття...
І матінка-Земля все більше шрамів
Отримує від нас, своїх дітей...
Від лихоманки вибухів, від кранів,
Загвинчених в артерії... як цей
Ненависний комар чи кліщ на тілі...
Але ж мільярди нас, як комашні,
Що тіло все її заполонили...
Нехай би просто... жити... Але ж ні...
Все точимо, бездарно та незграбно...
Все нищимо, неначе у пітьмі...
Неначе ми самі`... Ніби останні,
Що вижили... Немов сліпі в вогні,
Тепло відчувши грітись захотіли...
Палаємо!.. Палаємо вже й ми...
Може й останній сморід запустили?
Може й не буде літа?.. чи зими?..
Може востаннє рідних зустрічали...
Може востаннє вірили, кохали..?
Востаннє воду брали з джерела,
Востаннє усмішці раділи дочки, сина...
Або ж остання в світі родиться дитина...
Останній промінь сонця та тепла
Упав на ще зеленую долину,
Де парубок, закоханий в дівчину,
Побачив, та... згорів уже дотла...
Палаємо... Бо розуму немає...
Нам би тепер прожити, поки є...
Поки життя своє ще догоряє,
Поки каміння, золото своє..!
Дарма - майбутнє... та дарма - природа...
Дарма, що не побачимо вже роду...
...Нас скине Світ... Нас скине, як ми є,
У золоті, сапфірах, чи ми голі...
Земля нас, Матінка, закине долі...
Заллє, закине...
Кожного зіллє’...
Вона прокинулась! Уже чатує!..
То хвилею закине та зруйнує,
То зливою по вінця залива...
...Та з вуст людей одні лише слова,
Що "лише шторм", чи то - "лише негода"...
Та ні!.. То збунтувалася природа...
Та ні... То - наслідки, але сто літ - за два...
Ви зважте, людство! Нумо, схаменіться!
Бо-ж ви - комахи... вірус, що плодиться
Та пожирає все, що ожива...
Планета виживе, не ті ще "динозаври",
Та жаль міняти мозок знов на зябра...
На жаль, "Планету збережем!" - лише слова...
2017 р.
