Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Вона від нього живе неблизько - ВІРШ

Вона від нього живе неблизько. Вона вередливе таке дівчисько. Вона не з тих, хто літає низько І карти, як долю кладе на стіл. Він для неї неясна повість, Причина, що дивно хитає совість. Вона гадала, що він - випадковість Та сердце миттю чомусь навпіл. Вони не те щоб давно знайомі. Проте чим далі, тим більш вагомі. Вона казала “Лишайся в домі, І я зцілю тобі кожен шов”. А він нікого в житті не слухав. Він вільний звір - не спіймать за вуха. Він руйнував всі мости щодуху Аж раптом погляд її знайшов. Столиця звела їх гучна, осіння. Немов подяка за час терпіння. Вона гадала - невже спасіння Чи вкотре звичне - один зі ста? Вони любили без цукру каву, Кіно, в театрах сумні вистави, Поділ, де жовтень колись ласкаво Цілунок ніжний вночі застав. Ніщо, на жаль, не триває вічно. Хоча клянуться: “завжди”, “навічно”. Проте фінали чомусь трагічні І кожен каже, що він - святий. Та як не рахуй безкінечні шрами, Нам пам’ять, бува, відкриває браму Де ми, закохані до нестями, І нам немає ще двадцяти. Вона під шкірою в нього схоже, А він забути її не може. Вона у сон його сходить кожен, Легка і світла неначе бог. Він їй клянеться, що це востаннє. Що гірший ворог для нас - вагання. І засинає він на світанні На ліжку наче із нею вдвох