Краще я втрачу тебе, ніж себе.
Я - одиниця рахунку.
Небо зсувається, синьо-бліде,
Стерте від плям поцілунку,
Що радше даність, ніж спраглий момент
Вранішніх передчуттів.
Ліплячи з горя новий монумент
Викинув тисячі слів,
Бо не влізали у вікна спокут,
Вибачень, прощень, образ.
Шию здавив мною ж зрощений спрут,
Голем проковтнутих фраз...
Краще я втрачу, людино, тебе,
Краще я втрачу всіх вас...
Тільки б залишити крихту себе,
Краплю, молекулу нас...
Краще я втрачу тебе, ніж себе.
Вже навтрачався за всіх.
Я - сиві зорі, Я - світло моє...
Хати пустіють без стріх...
