Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ІІ. ТРАНСФОРМАЦІЯ - ВІРШ

Ти — вітер… а я, наче листок, безкрила, але ступила у теплий лагідний потік — і полетіла: довіра щира. …І стали ми, як Ластівка і Вітер, із висхідним потоком під крильми. Преобразитися — це спільно зробитись іншими: …за столиком в кав ’ярні поза Часом — казками, яких нема, і відблис-ка- ми. Та зась! бо в світі між людьми і прото-колами — смертельно небезпечно бути вільни-ми. …Для преображення у цьому світі люди орудують відточеними інструментами: кажеш, крила?.. вітрила... відблиски?.. — ковадла, молотки, кліщі, зубила, підсічки, але й — гладилки… Ні крилами, ні мріями одне до одного не доторкнулись ми: …бетонні форми… Коли металу шмат напивсь вогню і став червоно-чорним, немов передчуття біди на повню, — ввійшов коваль в пропахлу димом і металом, закопчену майстерню: схопив у кліщі, кинув на ковадло — так було?.. — ударив молотом і викував з вогню й металу — троянду, мертво досконалу… а ще — підкову для крилатого коня — така знайома пісня, леміш для плуга, ворона чи папуга у виді ручки до дверей — та без кільця, кайданів пару — для крил щоб і для серця. …Ти і я: анігіляція? чи транформаці-я… 19.11.2025