|
Бачить небо — ти втомилась
У безодні схожих днів.
Щастя мить тобі наснилась,
І ти хочеш більше снів.
Ти шукаєш в них утіху
Без лукавства і вини —
Щоб не знати більше лиха,
Щоб не чути більш війни.
Ти пробач себе за втому,
Коли втрачений маршрут;
Те, що може несвідомо
Заганяєш себе в кут.
Спокій — це нова потреба
(Скинути б тривог тягар).
Твоє серце бачить небо,
І воно — чистіше хмар.
18.11.2025
© Валерія Кропівна
ID: 1051713
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.11.2025 23:35:15
© дата внесення змiн: 18.11.2025 23:35:15
автор: Валерія Кропівна
Вкажіть причину вашої скарги
| 
