Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Маргіз: Я звикну - ВІРШ

Я звикну Людина до всього звикає. Навіть спати міцно під обстріли. Страх таки поступово зникає. Довіряю життя тобі, Господи. До всього звикає людина: відсутності світла, тепла і води. До чого не звикне, єдине: до втрати домівки й рідні... Все решта - пусте, неважливе. Багато що втратило сенс. Біль втрати забуть неможливо, до горя, свого чи чужого, не звикнути теж... Життя то таки найцінніше! Не успіх, не гроші, не речі. Пусте ж відпущу якнайшвидше. Залишу любов лиш у серці. До іншого звикну... Н. Пашутинська