VІІ.
Та скрізь була на ній безпека,
Ясній дорозі. А куди,
Сама з собою в супереку
Ставала я, мені іти.
Серпнева вклалася підпека
На щоки, зазвичай бліді,
Незвична тяжкість попереку -
Іду назад. Чекає дім.
Чекає він, чекає киця,
Садок чекає і криниця,
І свіжовимитий поріг.
Я так спішила шлях збороти,
Що падала на поворотах.
Відбійника бетон беріг.
VІІІ.
Відбійника бетон беріг,
Тому з дороги не злітала.
Осінній дощовій порі
Давались мешти на поталу.
Вставала в ранішній зорі,
І гей поміж старих вибОїн,
Чиїхось вулиць і дворів,
Стерні полів, лісів дубових.
А їх вже осінь золотИть!
Повернення щаслива мить!
Чи піде дощ, чи буду плакать?
Обвітрене мочу лице.
Та все ж дорога мала сенс!
Була за все їй щира дяка.
