Я тебе до нестями кохав
І тоб довіряв я у всьому .
Ти зрадила з іншим , я страждав...
Ранила по серцю живому.
Для нас цвіла весна - місяць май .
Ти збудувала стіну між нами .
І - спалила мости у наш рай
я жив, як у пустелі роками.
Ти розтоптала світлі почуття,
Келих щастя на околки розбила.
Ти була мій ідел - мій сенс життя...
О як ти все життя з тим жила?...
Ти зрадила нашу святу любов,
І грала на сцені різні ролі.
А із мого серця, ти пила кров,-
Як гроза розтоптала ти долі .
Ти залишила мене на самоті-
Втікала від мене, як дика лань.
А ти іншого зустріла на путі...
Зрадила, додала болю, страждань.
Я наче без лебідки лебідь - один,
Стрічав весну на березі життя.
Пив з чаші кохання отруту полин,
Згорав наче в небі ясна зоря.
Відцвіла весна відгриміли грози
Сплило наше життя за водою.
Вже осінь, на порозі зима морози...
На різних берегах ми з тобою.
2------------------------
Лишаю фото напамять тобі,-
Цей милий рай на землі ,де ходила.
Спогад поведе в далі голубі,
Обіймуть тебе в леті мої крила.
Я вільна, вільна птаха на землі,
Ламати свої крила не дозволю.
Я паросток , маків цвіт на ріллі,
Люблю небо - сонечка тепла вволю.
Прошу, відпусти мене, відпусти!...
І не тримай мене у своїм серці.
Ми із тобою два різні світи,
мов після грози птахи на озерці.
Прийде час, ти згадаєш, оцю мить-
В альбомі мої фото - ти віднайдеш.
А життя, як листя летить ,летить...
Нажаль, назад минуле не повернеш.
Вже золота осінь в нашім саду,
всі дерева листям озолотила.
І до тебе я більше не прийду,
Пробач, ключі до серця загубила.
В райськім саду я яблуня в цвіті
Я журавкою прилечу весною.
Почуєш голос пташки на віті ...
Над тобою пролечу я листвою.
Зрада - це найгірше в житті. 
ТАК