*****
З дужим тілом, з дужим духом
Я вперед іду
Лиш із неповторним рухом
Кожним, а біду
Стороною оминаю,
Як можливість є,
Як немає, то долаю.
Серденько своє
Я нікому і нічому
Вві в образу дать
Не дозволю. Будуть в ньому
Завжди панувать
Тільки світлі почування,
Темнії ж ущент
Розгромлю я без вагання
В перший же момент,
Як посміють підібратись.
І не мріють хай,
Що колись я зможу здатись
Їм! Нізащо! Вкрай
Я кохаю почування світлі
Й прагну вкрай,
Щоб вони, немов розквітлі
Квіти, мов розмай,
Буйно, пишно розцвітали
В серці та в душі,
Щоби ми всі поживали,
Як товариші,
Наче друзі нерозлучні,
Щоб текли повз нас
Миті лиш благополучні
Крізь непинний час,
Що на світі цім минає,
Доки світ цей є,
Доки б’ється, калатає
Серденько й моє.
Євген Ковальчук, 04. 11. 2021
