Геть жену нещастя
З серця без жалю
І пресвітле щастя,
Що украй люблю,
Я веду до нього,
Щоб із ним лиш жить,
Доки дня одного,
У неждану мить
Битись перестане
Серденько моє,
Наче сніг, розтане
Все життя, що є
Нині. Не соромся,
Щастя, а заходь
В нього, познайомся
З ним і не виходь
З нього вже повіки!
Залишайся жить
Ти у нім навіки,
Доки стукотить
Ще воно! З тобою
Життьовою йти
Прагну я тропою.
Лиш тебе нести
В серці я бажаю
Все своє життя,
Що украй кохаю,
Бо без вороття
Промине навіки
Все воно у мить,
Як очей повіки
Я закрию вмить
Й не розплющу знову
Я своїх очей,
Не побачу знову
Жодних більш речей.
Євген Ковальчук, 02. 11. 2021
