Переклад свого старого вірша з р.м,
бо давно вже настав час це зробити,
бо більше не можу висловлюватися
мовою ворога, а думки, які є в тих віршах, шкода,
тому роблю кроки до рідного.
Треба жити
Покривалом вкритий листяним
Неохайний, сірий двір,
Сонце в мареві батистовім
Заховалося, як тхір.
Під дахами, наче рійниця,
Горобина метушня,
Пес рудий гарчить і щириться
На автівки в почуттях.
Сонна прибрана оскомина,
Доза кави в три ковтка,
Та душа все ж геть надломлена,
Лот на продаж з молотка.
Одяг млявої самотності,
Самий дивний в світі бренд,
Разом з осені високістю
Пью дурманливий абсент.
В нісенітницях відвертого
Затяжного рандеву,
Лиш в одне так вірю вперто я
Треба жити - й я живу.
Нижче старий вірш
Надо жить
Забросала осень листьями
Неопрятный, серый двор,
В тонком мареве батистовом
Солнце прячется, как вор.
Зарождается под крышами
Воробьиный глупый чес,
И оскалив морду рыжую,
На машины лает пес.
Сбита сонная оскомина
Черным кофе в три глотка,
Но душа, похоже, сломлена
От продажи с молотка.
Наряжая одиночества,
Самый странный в мире бренд,
С грустной осени высочеством
Пью дурманящий абсент.
В грезах бреда откровенного
Затяжного рандеву,
Точно знаю, непременно мне
Надо жить..., и я живу.
