З дерев падає листя над нами...
І встеляє жовтий килим по землі.
Вже важчає хода під ногами
Заховалось осіннє сонце в імлі.
Залистопадив верес у саду,
Шерхоче , так листячко під ногами.
До тебе в золоту осінь я йду...
Крізь тумани осінніми стежками.
Взяв скрипку у руки явір - скрипаль,
Закружляла вишня з вітром у танці.
І на серці туга додає жаль,-
Що минуло літо, холодно вранці.
А так хочеться тепла на землі,
Щоб цвіли ромашки у срібних росах.
І колосилось жито на ріллі...
А вітер розплітав вербичці коси.
Закурликали в небі журавлі
Забрали літо на крилах з собою.
А я дивлюсь у небо із землі...
Шукаю наш рай, де ходили з тобою.
2--------
З дерев листя падає, падає...
Встеляє багряний килим листопад..
Душі блаженну мить нагадує, -
Наш рай літа - синьоокий зорепад.
Прийшла осіння пора у наш сад
Озолотила верховіття тополі.
Повертаю золотий час назад,-
Коли признававсь тобі у любові.
Ти згадай, як ми удвох з тобою
Ловили яскраві зорі до ранку.
Стояв ясен місяць під горою
Цілував в біле личко ніч циганку.
Повінчали з тобою небеса
Перша зірка у світанкових росах.
В серці горіли, як жар почуття
Троянда вплетена у твоїх косах.
Іду я крізь тумани у осінь
Повсюди шукаю я твої сліди.
Вітер розплітає тополі коси
Поміж віт сонечком всміхаєшся ти.
Я бачу твій силует здалека
Хочу торкнутись до тебе рукою.
А ти неначе птаха лелека
Злетіла у синю даль за листвою.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
