Коли ще вчора гарно так жовтіло,
І червоніло, й барвами цвіло.
Сьогодні все за обрій полетіло,
Бо листопадом серце пройняло.
А вітер, вітер...він обтрусить грушу,
З горіха листя птахами злетить.
Ця пізня осінь зазирає в душу,
Хоч як не намагайся - не впустить.
Думки хутчій сховаєш під хустину,
Жовтогарячий подих хризантем,
Зігріє день на мить, чи на хвилину,
І стане менше суму і проблем.
В цих сірих днях завжди існує тиша,
Так має бути, бо природа спить.
Це - листопад, прийде і заколише,
Щоб до Різдва світ знову розбудИть.
