Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: ялинка і берізка - ВІРШ

Берізка стояла задумана в тиші. Шептала ялинці пестливі слова. Гілляччям своїм обіимала за плечі. Раділа.що поряд із нею росла. Вона любувалась пляттям ялинки: "Яке ж воно пишне і колір прекраснии. І вітер не зможе зломати хвоїнки. Навіть зігнути тебе не підвласнии. " Ти пречудова,- берізка сказала,- І не журись, ти ж міняєш обнову. Наряд твіи багатии, як ти розказала. А ще ти природі показуєш моду. То ніжно-зелена з сережкою в вусі, То барви добавиш в обнову свою. А зараз твіи одяг, як сонце блискучии. Теплом зігріваєш ти долю нову". Берізка раділа,що має подругу. Слова її медом на душу лягли. "Настала пора,що і в холод, і в стужу Зима міи наряд заховає в сніги.