Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Пам’ять людська - ВІРШ

Лягла вже осінь і мені на плечі, У коси сивий смуток уплела, Летять літа, немов ключі лелечі, Пливуть удалеч від мого села, Де в росах трави буйно-шовковисті П’ють силу із праотчої землі, Де осінь струшує пожовкле листя. Це звідти почала я свій політ. Там зорі п’ють водицю із криниці Під співи невгамовних солов’їв. Вітряк старий мені усе ще сниться, Що зачекався на зерно з полів. У сни приходять й явори високі, Надійні вартові мого села. Там став принишк у вербах, неглибокий, Де в серпні ряска плесо застеля. Яка ж важлива пам’ять для людини, Що лік веде подіям і рокам! Вона життя засвідчує родини, І всюди поруч Господа рука. 19.09.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко