...І знов думки снують про тебе...
Ти наче привид, як мара..
І знову прошу, що не треба
Та в серці ще бринить струна...
Як подих вітру.... Як світанки...
В палітрі кольорів в саду...
Проміння гасне наостанку...
Через "не можу" я іду...
Ще манить душу аж до ранку,
У відображення тих снів...
Там твоя постать десь на ганку,
Яку обняти так хотів...
Я чую в шелестінні листя...
Я бачу в мерехтінні днів...
З солоних сліз я тчу намисто,
Що зберегти я не зумів...
Усю буденність сьогодення
Розвіє вітер... Всю красу...
Лиш тихий звук твого наймення
У своїм серці пронесу...
В мереживі із павутини
Застигла вранішня роса.
І сміх, і сум цей без причини...
Все в цьому світі неспроста...
20 10.2025
