Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Н-А-Д-І-Я: НУДЬГА ПОСТУКАЛА У ДВЕРІ - ВІРШ

Нудьга постукала у двері, А я вагаюсь - відчинить? Я добре знаю оцю фею, Та як візит цей зупинить? -Мене немає дома, - їй сказать, Чи, може, загубила десь ключі? Чому це ноги так тремтять, Неначе не мої - чужі? Дивлюся - стукає в вікно, Сховаюсь, думаю, під ліжко. Вона на дивані вже давно, Сміється з мене дзвінко. Вляглася зручно, як бажалось, А на лиці цвіте усмішка... Чи так було, чи так здавалось, Та раптом стало не до смішок. -Тепер вгадай моє бажання, Скзала тихо, у пів страху. -Твоє бажання - це останнє: Не клич! Не йду на повідку!.