Ми різні, бо про спільне не дізнались,
Всі запитання лиш повисли в стороні.
Ми так соромилися один в одного спитатись,
Перебували на незримій висоті.
Ми різні, бо тримаєм спільне у собі,
Ми не порушуємо тишу, й час від часу
Ми погляди кидаєм в бік, кудись туди,
Щоб відстороненими трохи ще здаватись.
Ми різні, бо, звичайно, ми не двійники,
Не відображення когось у дзеркалі й у часі.
Такими стали, нас об'єднує, що ми -
Не тільки те, про, що ми можемо сказати,
Ми й те, чого ще зможем досягти.
