Був лицарський сон та минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередніх історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вістки далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Заховались у протяги часу,
Кому тепер битимуть у тулумбаси?
Хто знов їх ловитиме в шкіряних шорах?
Хто знов подарує обійми мінора
Вінків вільнолюбства ляльок мотузяних,
Міфічних істот чи корогв полум'яних?
